Чому модернізація не завжди на краще? Уаз Патріот
Є такі автомобілі, які були спроектовані ще на початку 90-х, але пішли в серію лише через кілька років. Ну, а далі “епоха модернізації” з якою цей автомобіль з початку 90-х міг з'явитися, як новинка в 21 столітті. Багато виробників так робили, але мені захотілося помітити про Уаз Патріот.
Цей автомобіль був запущений у виробництво, як новинка вітчизняного автопрому в 2005 році, проте по суті це була лише модернізована версія автомобіля УАЗ-3162 “Сімбір”, який у свою чергу був модернізованою версією 3160. Загалом в основі своєї УАЗ Патріот залишається все тим самим “Симбіром” 3162.
Виходить, що він не 15 років на конвеєрі, а 20! У нього все та сама рама, кузов, мости і двигун, нехай і трохи модернізовані. Що ж до коробки передач, вона з початку запуску “Патріота” іноземна на відміну Симбіру у якому була Арзамаська. Роздавальна коробка в Патріоті, як і в Симбірі, косозуба, зубчаста, але з керуванням одним важелем, протрималася до 2013 року.
Після стали ставити роздатку іноземного виробника з ланцюговим приводом та електронним управлінням. Хоча для деяких спец. модифікацій і мабуть для Уаз Профі збережена стара роздавальна коробка з механічним управлінням. В іншому ж ця машина майже 20 років випускається без кардинальних змін. Так, звичайно, у неї з'явилися електронні помічники, які зробили машину значно комфортнішою, але назвати глобальними ті етапи модернізації не можна. Це швидше було схоже, на те, як у якомусь гаражі мужики намагаються якось доопрацювати, що є. Більше схоже на такий промисловий тюнінг, якщо так можна сказати.
Ну та гаразд, тішить хоча б те, що періодично, щось пробують, щось доробляють. Не стоять загалом дома.
Дякуємо їм за це. Сподіваюся, анонсований “Російський Прадо” справді буде глобальною модернізацією, а не легкими доробками.
Отже, чому ж модернізація не завжди на краще? Виходячи з п'ятирічного досвіду користування автомобілем Уаз Патріот 2008 року та порівняння його з автомобілями пізніших років випуску, можна в цьому переконатися взявши тест-драйв. Що я періодично й робив. І зробив висновок, що автомобіль 2008 року був кращим, ніж нові.
Ну взяти хоч би сидіння. У 2008 році сидіння були корейського виробництва та не викликали негативних емоцій. Але коли сідаєш на сидіння свіжіших Патріотів, розумієш, що ті старі були просто шикарними. Взяти хоча б матеріал, раніше був велюр, зараз це дермантин чи тканина. Велюр, звичайно кому, як за досвідом, дуже невибагливий. Без жодних чохлів дуже зносостійкий. На вигляд і на дотик набагато приємніше тканини, яка поступово витягується і засолюється. На відміну від дерматину, не такий холодний у мороз. Набагато швидше прогрівається. Але найголовніше в тих сидіннях була можливість роздільного регулювання кута нахилу заднього дивана. Нині цього немає. Натомість нам запропонували дуже жорсткі, нерегульовані задні сидіння, компенсувавши цю втрату тим, що задній ряд істотно відсунули щодо передніх. Начебто місця більше. Але сидіти щось некомфортно. Корейські сидіння не здавались м'якими, проте те, що ставлять зараз, здається фанерним кріслом у залі радянської установи.
Друге зауваження це звичайно справа смаку, але на мене так, коли салон був витриманий в сірому кольорі було набагато приємніше. У машині було якось ясно. Нині все чорне. І це на мою думку жахливо. Завжди подобалися автомобілі, в яких інтер'єри витримувалися у світлих тонах, сірих або бежевих.
Третє зауваження. Дверні ручки. Навіщо їх поміняли? Та я не проти їхнього нового дизайну, але навіщо вони такі нові потрібні? Якщо замки залишилися старі, тугі, незручні.
Четверте зауваження. Прибрали бічні паливні баки, які ідеально були заховані в кузовних нішах і ні як не виступали за аналогією з УАЗ-469, замість одного пластикового підвішеного під черевом. Нібито комусь було незручно користуватися двома бензобаками. В умовах міста було дуже зручно. Неважливо було якоюсь стороною під'їхати до заправної колонки. З обох боків був свій власний лючок. Один бак був основним, інший допоміжний. Та їх ємність була невеликою, ну сумарно майже той же обсяг, що і сьогоднішній пластиковий “вісюн”. На мене, так ви ввели його, ну і добре, тільки ті два теж залиште. Або в ті місця два балони газу. Який запас палива буде. На заводську експедиційну версію зараз ставлять що завгодно; багажники, сходи та ін. і т.п. а про пальне не подумали.
П'яте, напевно, те, що ввели 18-ти дюймові колісні диски, через що машина стала значно жорсткішою. Хоча зрозуміло, що це було зроблено для покращення поперечної стійкості. Це для міцних здорових людей. Довга подорож жахливо вимотає. Та й вартість 18-их коліс напевно вище 16-их.
Звісно, хочеться наголосити і на позитивних моментах модернізації. Зокрема, це змінені поворотні кулаки. По-перше вони й повертаються на більший кут, а по-друге, набагато надійніше. Те, що було раніше, навіть слів не підбереш. У поворотних кулаках раніше шкворневий палець мав ПЛАСТИКОВИЙ вкладиш. Це просто жах. Заміна була потрібна кожні 10 тис. км. Тому багато хто переробляв дані вузол і впроваджував ударні підшипники. Це було принизливо. Переробляти нову машину.
Друге позитивне, що хочеться відзначити, так це запровадження міжколісного блокування диференціала та наявність електронної імітації блокувань. Раніше за всієї легендарності Уазов, Патріот без блокувань міг дуже безглуздо і на рівному місці буксувати всього двома колесами, одним спереду і одним ззаду.
Гаразд, загалом розповісти про цю машину в одній публікації неможливо, проте я спробував висловити своє розуміння та нерозуміння деяких модернізованих елементів. А що вам подобалося у старому “Патрі”? А що, у новому?
